Не стало Олени Байрак… Втрата не лише для рідних, друзів, колег – це втрата для всієї заповідної справи України, справи збереження довкілля для майбутніх поколінь. Олена Миколаївна тісно співпрацювала з усіма природоохоронними закладами незалежно від їх статусу, починаючи від всесвітньовідомої Софіївки і закінчуючи дендропарками місцевого значення та громадською організацією «Українська Спілка Ірису». Завдяки її зусиллям створено кілька нових дендропарків, один з яких по праву заслуговує носити її ім’я. А для популяризації культури ІРИСУ в різних регіонах держави вона одна зробила більше, ніж усі члени нашої Спілки, разом узяті. Наразі майже в кожному дендропарку чи заповідному куточку ростуть іриси, привезені туди власноруч Оленою Миколаївною…І ось жахлива ДТП забрала життя цієї прекрасної жінки – завідувачки кафедри заповідної справи Державної екологічної академії , доктора біологічних наук, професора. Ця моторошна звістка глибоко вразила усіх, хто її знав. Її життєвий шлях – яскравий приклад відданості науці, феноменальної працелюбності, закоханості в життя в усіх його проявах. Як науковець Олена Миколаївна працювала в напрямках екології рослин, заповідної справа, дендрології і паркознавства, приділяла величезну увагу екологічній освіті. Наряду з багатьма науковими працями та монографіями нею написано чимало книг про природу рідного краю, зокрема Полтавщини, доступною для пересічного любителя природи мовою, особливо, в поетичній формі. Це все сприяло популярності і зробило відомою її не лише в наукових колах, а й серед широкого кола любителів природи. Завдяки її невтомній праці і наполегливості було заповідано багато цінних природних комплексів в Полтавській області, збагачено дендрофлору і створено оригінальні ландшафтні композиції дендропарків «Івушка», «Криворудський» та «Червона калина». Олена Байрак мала видатні організаторські здібності, вміла працювати з людьми, не один раз на рік вона організовувала і здійснювала комплексні наукові експедиції по вивченню природи рідного краю, Всеукраїнські науково – практичні конференції і семінари з актуальних питань екології та заповідної справи. Але Олена Миколаївна була не лише відомим спеціаліістом в своїй галузі. Це була всеосяжна особистість, і не лише поетично обдарована, вона мала також яскравий музичний талант. В студентські роки вона створювала вокально – інструментальні ансамблі і керувала ними, співала в інших музичних колективах. Її чарівний голос залишився на кількох компакт-дисках, де звучать авторські пісні про любов до природи, в тім числі і пісня «Запроси мене у сад ірисів», які запали в душу всіх, хто їх слухав. Кожен, хто спілкувався з Оленою Миколаївною, захоплювався її неординарністю, талантом вченого-ботаніка, еколога, композитора, співачки, чудового співрозмовника на будь-яку тему, порадника в життєвих питаннях. Вона завжди брала на себе найвідповідальнішу роботу, була чесною і самовідданою, дуже любила життя, поряд з нею було сонячно і тепло. Її усмішка зігрівала кожного. Багато є талановитих учених, гарних душею і тілом людей, чудових музикантів і співаків, поетів, прекрасних друзів, але таких, як Олена Байрак , Господь посилає на землю один раз… Але навіщо так рано забрав?…